Він захворів незмінною коростою
чекав на вечір і боявся півнів
а також північ більше навіть південь
чому от власне півнів
не відомо
кричав по ранках й плакав попід вечір
туливсь до темряви й відлякував пітьму
зникав у безвісти палючих менуетів
на ринвах труб витискував жагу
снував як осінь кваплячи світання
притискував міста й кидав об землю ними
та зрушуючи віддихом мовчання
клонився світу поглядом упрілим
так і скінчилося та все не на дарма
боровшись з смутком ночі не дістанеш
що кажеш нині тисне голова
то не біда на ранок світлом станеш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108106
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2008
автор: Таська Мурмуляд