Сигаркова доля.....

-                  Сидиш?
-                  Сиджу.  
-                  Чого  чекаєш?
-                  Швидше  за  все  долю.  
-                  І  як?
-                  Поки  що  ніяк.  
Закурила  б.  Так.  Треба.  Запальничка  смішно  замиготіла  перед  очима,  заплигала  у  веселому  танку.  Потягнула  диму  і  вп’яніла.  Пальці  слухняно  тримали  сигаретку  і  інколи  торкалися  обличчя.  Вітер  розчісував  волосся,  ніжив  і  змушував  сигаретний  дим  розстелятися  по  моєму  тілу.  Цмокнцла  ще  раз  цигарку  і  випустила  дим  із  своїх  грудей.  О,  доля,  де  ж  ти?  Соваєшся  десь.  А  я  отут  сиджу,  курю,  чекаю.  Та  чи  дочекаюся?  Пропустити  б  тебе,  доле,  через  усю  себе,  як  отой  дим  сигаретний,  трохи  ментоловий.  Цікаво,  скільки  я  ще  диму  через  себе  пропущу  поки  дочекаюся  свою  доленьку.    
-        Ну,  що  ще  сидиш?      
-        Ага,  сиджу.  
-        То  йдемо,  кохана.  Підняла  очі  і  побачила  Його  –  долю.  Дивно,  а  ще  навіть  цигарку  не  докурила.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108137
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2008
автор: Таська Мурмуляд