Потягни за решітку
і тихо відкрий собі небо
простягни комусь руцю
та й залишся в іржі
бачиш тато як любить
свою доцю любу
відпрацюй тихо рухи
й втопися в імлі
закохай в себе ранок
та й зникни над вечір
долі дай трохи сонця
а вітру життя
хай мейк-ап не змивають
шалені хуртечі
бо без тебе життя
то уже небуття
прагни свята коли
світло падає вгору
і уста розкриваючи
душу ховай
якщо комусь і варто
зникати раптово
то уже ж не тобі
завинила життям
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108138
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2008
автор: Таська Мурмуляд