Осінь - метафора гамоній і кольору,
досить зеленому цвіту - спомину.
Земля перепахана голодним оралом,
карміннеє небо багряніє запалом...
Ридає небо соленими слізьми,
осінь дере його мокрими кігтьми,
Останню крапельку літа злизавши,
оголені, мокрі дерева по собі лишавши,
Землі благодатній ,що просить покою,
і знає як добре їй буде зимою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108640
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2008
автор: Вітер