Я те що э, мене немае поруч
Я просто голос здушений в пітьмі
До тебе свої руки простягаю
Відбиті та розломлені в зимі
***
Що? ти не хочеш йти до мене більше?
Чому і ти ідеш від мене? Не біжи!
Чому кричиш? Чому тремтиш мій любий?
І що з волоссям? Біле... як сніги...
Послухай, ну куди ж ти, стій! Не траба!
Що значить я померла? Та невже?
Ти мені брешиш! Знову! Як і інші!
Я лиш... лишень... спідкнулась, от і все...
Ти знов тікаеш, знову бридкий страх!
Ти розізлив мене, ти змусив сам!
Навіщо ви заходите до мене?!
Що я поганого зробила, усім вам?!
Навіщо кажете що я давно померла?!
Чому приходите! Чому знов мовчите?!
І ти... чому мовчиш, ну, підіймаяся...
Ну ворушись! Ну от... і цей ні те ні се.
Можливо, якось я покину цю кімнату
Піду по світу, щоб мені розповіли...
І кожного спитаю власноручно...
Защо мене зі світу ви звели!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109141
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.12.2008
автор: Сіномі Ра