*

Підвісь  мене  до  неба  за  мої  ерогенні  зони,
Як  доводи  мої  тобі  брехливі,  обманливі  резони.
Щось  не  бачу  я  мисів  у  тебе  над  макітрою
Напевне,  зле  старалася  у  зраді  бути  хитрою.
Невже  мої  слова  любові  та  незрадливі  вчинки  
Не  варт  ні  ніжності,  ні  віри  твої  хоч  пилинки?
Чому,  –  сама  себе  питаю,  –  маю  мучитись  з  тобою?    
Тому  що,  –  алтер  еґо  ми  відповідає,  –  стоїть  попереду  горою.
Скажи,  коханий,  скільки  цяцьок  мав  до  мене  зроду?  
Напевне  число  більше  за  відсоток  викидів  отрути  в  матінку-природу.
То  якого  біса  ти  тут  крутиш  носом,  що  невірна  і  що  брешу,
Як  мала  до  тебе  півтора  хлопа,  як  не  зважувати  бігме  на  одежу.
Давай  домовимося  від  сьогодні  раз  і  вже  на  віки,
Ти  вір  мені,  інакше,  знаєш,  дорогезні  зараз  ліки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109252
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.12.2008
автор: Ruda