О, скільки болю в імені твоїм.
Призріння, лицемірства і отрути.
Безслів’ям замордованих годин,
Не вирвати із серця, не забути.
Немов важкий, розпалений метал
Лягла на груди зрада і прозріння:
Це ж як Іуда ти мене продав,
Любов сліпу закидавши камінням.
За срібняки, що в світі лиш сміття
Ти розтоптав і розірвав на шмати
Чиєсь, покірно віддане життя
І очі ще не навчені брехати.
Іди, втікай як злодій, чи як кат.
Спіши, бреди навпомацки до краю.
Віддай наступній душу напрокат,
А я тебе колись і не впізнаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109268
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.12.2008
автор: Журавка