Ці примхливі сніжинки не знають своєї долі,
Що чекатиме їх на жорстоких долонях вітру.
Рукавом їх негода з небесних полотен витре,
Черевиком розтопче швидко або поволі.
Ці пір*їнки крила́ посивілої в ніч – Жар птиці,
Безпорадним цілунком торкаються до обличчя.
Щоб востаннє Святому Духові помолиться -
Опускаються білі ангели на оплічок,
А на ранок іни́сте сіяння втомлених сосен,
Нагадає про це неупинне снігопадіння,
І дерева, які роздягла збанкрутіла осінь,
Преплутають в часі реальність і сновидіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109382
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.12.2008
автор: наталятерещенко