Коли у розпачі душа,
На серці камінь, сум і туга,
Нема натхнення, біль і мука,
Згадай спасителя Христа.
Який прийшов, щоб люд спасти,
За тих своє життя віддавши,
Хто вірує і на коліна впавши
Благає молячись:"Прости!"
Та в нас в устах обман і заздрість,
Спокуса, злість, ненависть, тьма,
А серця в нас давно нема
І душить нас злорадна радість.
Безвірство наше губить нас,
Приносить горе і страждання,
Вбиває правду й сподівання
І відкидає в небуття.
Хто вірить - Він усім простить,
Хто кається - усім пробачить,
Бо всюдисущий Він і бачить,
Хто вічно в Ньому буде жить.
Грабує ж хто, вбиває й п'є,
Хто бреше, зраджує і судить,
За гроші душу продає,
Ненавидить хто і не любить
Робить добро - той не жиє,
а тимчасово лиш існує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109463
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.12.2008
автор: Дмитро Вільха