Я дякую за казку, таку блакитнооку.
Троянди сніжнобілі і чисті, наче сніг.
За те, що ти стояв від мене напівкроку
І небо прихиляв, всміхаючись до ніг.
За те, що був завжди простий, без перебільшень.
Самотність наче сон в долонях розчинилась.
За відданість сліпу, за руки ніжні й грішні,
За все, що в нас було і чому не судилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109946
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.12.2008
автор: Журавка