Кохання є!
Бо воно має бути!
Ось тільки,
що не кожному знайти
Це почуття,
Бо у безодній скруті
Люди блукають -
Їм до нього не дійти.
Вони сліпі.
Не можуть обернутись,
Чи зупинитись,
Хоч на хвильку відійти
Від цього світу
В світ тієй краси.
З якого неможливо повернутись
В такому ж стані.
Скільки не проси
Господа Бога,
Падай на коліна,
Поклони бий
І нескінченно умоляй,
Для тебе в нього
Відповідь єдина :
Раз закохався -
Все життя кохай.
Бо то є доля.
Хай і нещаслива,
Хай може й грішна,
Все ж не обирать.
І може дещо схожа на неволю.
Та все ж краще кохать,
Ніж не кохать.
У цьому й сенс життя.
Отож не бійся!
Віддайся весь!
Гори в тому вогні!
І бережи його,
Підходь до нього, грійся.
Життя ж не безкінечне.
Точно.
Ні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10998
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.02.2006
автор: Святослав Народный