Усталости не чувствую. Втоми вже не відчуваю,
Я к ней уже привык. бо до неї зовсім звик.
И по лесу и пустошью Полем чи в лісах блукаю -
бреду я напрямик. навпростець мій шлях проліг.
Я не ищу сочувствия, Справи наші не цінують,
поддержки и любви. а роботи: весь безкрай
Невежды или умницы! Та доколи так все буде?
Что вам слова мои? Кого хочеш запитай.
Дела мои не ценятся, Хай Господь допомагає
работа на износ.. все доладньо з*ясувати.
Когда же всё изменится? Перше: що за честь тримають?
Досаднейший вопрос. Розум будуть шанувати?
Моих вопросов, Господи, Відданість в ціні піднімуть?
сейчас не перечесть: Здібність будуть поважати?
когда в цене поднимутся Людяні закони приймуть,
ум, щоб народ не зміг сконати?
верность,
доблесть, Я питаю без адреси.
честь. Та й кого мені питати?
Тільки відгук може в лісі
Спрошу я ради смеха... відповідь якусь там дати.
Но мне ответа нет.
Пока в стране лишь эхо
готово на ответ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110146
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 01.01.2009
автор: Максименко Л.