Ви бачили коли-небудь гори настільки близько, що здається якби простягнув руку, то занурив
її в м'яку як оксамит землю, відчуваючи лоскіт трав...
Ви відчували коли-небудь гори настільки, щоб зловити тонкий аромат цвітіння, трав і землі, і
хотіти наповнити ним легені так, щоб мати чим дихати повернувшись у тісне і душне місто...
Ви знаєте як це підійматись горою на якій як молоко розлитий туман, як це бачити пік, що проколює небо і тремтіти у передчутті досягнення мети...
Ви відчували, коли стоїте на вершині, як ваше тіло розтікається у повітрі і прагне з вітром огорнути
всі хребти і поляни...
Ви знаєте що у ейфорії відбувається з вашим мозком, коли ви з встеленого багном міста поринаєте у зимову казку. Коли гори відкривають свої таємниці і діляться з-під снігу останніми дарами літа...
Чи уявляєте як це, коли стираються роки і тебе всього охоплює щире дитяче захоплення і відчуття
безмежного щастя....
Чи бачили ви як зелену травинку покриває прекрасним візерунком іній, а на ранок сонце торкаючись скидає з неї казкове вбрання...
Чи знаєте яке в горах зоряне небо, який великий і яскравий місяць... він ніби спустився поглянути на себе як у дзеркало чисте льодовикове озеро....
Не шкодуйте своїх ніг!
Вбирайтесь як найзручніше, беріть стареньку улюблену кофтину, замотуйтесь у шарф і прямуйте у мандрівку!
Крокуйте, крокуйте, крокуйте!
Насолоджуйтесь озираючись на пройдений шлях!
Співайте пісень біля вогнища з найдорожчими і найближчими друзями!
Визираючи ранком з намету - всміхайтесь сонечку
Ходіть босоніж по росі, без роздумів падайте на сніг залишаючи "ангела" горам в подарунок!
У вашому серці назавжди оселиться теплий спогад, він робитиме вас щасливими, повірте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110596
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2009
автор: Пастель