…вечірня роса пригадала йому, що час виходити на роботу. Десь там, в холодній залізній коробці за сто метрів від дому – його чекає вона…Та – якій при потребі не можна відмовляти, та-яка дарує йому адреналін у крові від швидкості по вечірньому місту, яке він так обожнює…
Душ. Кава. Терпкий одеколон. Скрип забутих дверей. Шум ліфта. Стометрова хода і зустріч з нею…Перші краплини осіннього дощу падали на його обличчя, прискоривши кроки він впевнено відкриває двері автівки, сідає за кермо, і шепоче як і завжди…
-«вперед на нічне полювання»
…А десь зовсім інше життя…зовсім не схоже…Десь вона і десь також дощ…десь багато образ, і десь розчарування прийшло раніше ніж розуміння. Десь вона кидає все, відкриває стару ще бабусину парасольку, і йде вулицею холодного міста…
…І десь обов’язково ці два життя перетнуться. І він навчить її розуміння, а вона його більше не полювати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111525
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2009
автор: Аня Рам