Як легко все тоді умить зламалось:
Життя, невинність, неповторність, я...
Долоні, очі, плечі не прощались,
Підкралась тиша раптом, мов змія.
То був кінець і відчай і ридання,
І шарпання зачинених дверей.
Душа страждала тихо за кохання,
Як за вогонь для людства - Прометей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111813
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.01.2009
автор: Журавка