Хáос чи лад? День або ніч?
Блукаю в безодні минулих сторіч...
Зарившись у купу чужих почуттів,
Старих фоліантів пожовклих листів,
Читаю, шукаю, іду крізь пітьму
Цим шляхом з питанням “чого і чому?”.
Чи може історія відповісти
Як легше тягар наш на плечах нести?
Чи можу знайти серед знань-крихіток
Мотузку, що тягне життєвий клубок?
Для чого існую на світі чумнім?
Чи можна змінитись зусиллям своїм?
Навіщо дано нам те серце палке,
Стражданнями повне, від того різке?
Та нащо Творець до нас душу додав,
На світло і темряву світ розірвав?
Від чого до темряви людство біжить?
Чому нам у світлі потрібно тужить?
Навіщо тяжкий, навіть вбивчий той хрест?
Чи справді це так лише з волі небес?
Чом кожна Людина – то битва страшна?
Чому в ній зійшлися зима і весна?
Що краще: зі світлом вмирати самій
Чи спокій знайти у пітьмі крижаній?
Чом темрява людству як рідная мати?
А світло – мов смерть, що прийшла нас забрати?
З якої причини себе боїмося?
Ми ж тільки незріле, зелене колосся...
Віками до неба всі прагнем сміливо,
Та сила тяжіння додолу гне вміло.
Схиляємо голову в марній надії
Роздмухати полум`я, що ледве тліє.
Б`їмося, гнемося, але врешті-решт
Розум упевнено гору бере.
І от уже в грудях минулих борців
Завмерлеє серце холодних мерців.
Чому ж нам миліша холодна пітьма?
Чи іншого виходу справді нема?
Чи темрява завжди сховає в імлі,
А світло не змінить всіх лих на Землі?
Відповідь
Питати найлегше. А відповідь де ж?
В блуканнях безцільних її не знайдеш!
Бач, в книгах шукає! Розумна яка!
До тебе шукала учена рука.
За ніччю йшов день, а за днем знову ніч,
Але не зникала гора протиріч.
Для того людині дається душа,
Щоб рухатись завжди, вперед поспіша!
А серце – то зірка, що вказує шлях,
Щоб ви не блукали даремно в пітьмах.
Та іноді й зірка у пошук іде,
Знайти своє місце – для того живем!
Цей вибір весь вік нас лякає й гніте:
До світла чи темряви шлях нас веде?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112337
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.01.2009
автор: elena loveless