Все коротко і ясно. Лаконічно.
У реченні лиш слово: надкласично.
Хоча... і знак питання за дужками.
Давно вдихаю – дихаю не стами,
не сотнями, не тисячами – поза.
Чека від унормованих загроза.
Чуттєво інша сфера поглинула.
Вона і він – утертозверхминуле.
Їх два: є патологія – відвертість.
В мені: абортивна душе-впертість.
Тому: сприймаю біль кохання „проти”.
А ви? Вас не питаю, ви – марноти.
На сміх реагування іншсторонні:
Реакція відома серця бонні.
Два тіла – два тотожних – аполлони.
На вас начхать – його почула стони...
13.11.05
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11251
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.02.2006
автор: Vilna