Холодним і нещадно білим
Пронизує вогнем свободу.
Був вільним я одну лиш мить,
І знову став кавалком льоду.
Смертельна туга не пече
Душі жагучі срібні струни.
І Лета в нікуди тече,
Ховаючись немов у труну…
І все зникає в тій ріці,
Свобода, віра і надія.
Згорають душі в тім вогні,
Котрий нікого не зігріє.
Усе розсудить тільки час,
Предвічний, мудрий і суворий.
І знову він усе повторить,
Та вже тоді не буде нас…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112618
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2009
автор: Digital Angel