Погасло світло, світ тихенько стих.
Замкнулись двері, швидко помутніло.
І погляд в стелю ніби то застиг…
Остання свічка ароматом догоріла
Пустивши сморід по кімнаті 2 на 5
Незрозуміло, персик це чи м’ята..
Дивись! Вікно! А зорі ще не сплять.
Прозора ніч. Ох розгулялися малята.
Сховавшись іноді за хмари грозові,
Теж хочеться піти, посумувати…
Вони не плачуть, це ідуть дощі,
Хоча води в стакані вже аж забагато.
Я вип’ю льоду що дарований мені
Небесним криком, вітром та туманом
І розіллється серцем теплим на весні
Щасливий сміх в душі і стане океаном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113302
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.01.2009
автор: Aндpiй KIHAШ