Проходить час, а біль все не зникає.
І серце вже звикає до такої самоти,
Коли все рівно, і ніхто вже не чекає,
Коли в житті окремо — я і ти...
Коли ця біль у серця тихо запитає
Про ту любов, про тебе, про думки.
Душа розкаже й слізно заспіває
Не стримає ніхто, ні друзі, ні батьки.
Не факт, а хтось та й допоможе,
Та чи на довго, може й назавжди.
А я не хочу! Й серце вже не може
Триматись. Рветься і тікає в нікуди.
Проходять дні! Ніхто вже не чекає.
Душа звикає до такої самоти.
І не все рівно, біль то не зникає.
І мрію я, що разом — я і ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113705
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.01.2009
автор: Aндpiй KIHAШ