Викради мене до раю,
Бо на землі я лиш страждаю.
У осені в злотім полоні,
В яскравім листянім заслоні.
У шороху вітрів холодних,
У подиху лісів болотних.
Нещирі краплі дощові,
Очиці дикі та скляні.
Я крию від людей свій погляд,
Чекає тіло ніжний догляд.
Сумнішою стає людина
І засихає, тихо гине.
Зроби останнє, що бажаю:
ТИ викради мене до раю.
Незмінні королівські злоти
Несуть шумні осінні води.
А поряд йде людська колона,
Несуть її ще без заслона.
Кладе він білую хустину
В місце останнього спочинку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114046
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.01.2009
автор: Ксюнька_smile