Невміло…

Невміло...
Я  обіймав  щораз  тебе  
Невміло...
Так  цілував  й  корив  себе
Невміло...
Я  люблю  казав
Невміло...
Квіти  дарував
Невміло...
Так!  Але  я  знав
Що  так  як  я  тебе  кохаю
Ніхто  на  світі  не  зумів
Та  про  одне  лише  благаю
Не  йди  від  мене!  Море  слів
Мені  тобі  сказать  потрібно
Прошу,  за  все  мене  прости,
Кохання  наше  того  гідне
Щоб  знову  квітами  цвісти!
Життя,  мов  пекло,  і  буденність
Розносить  нас  на  два  боки
Та  де  ж  незаймана  та  щирість?
Чому  розходяться  струмки?!.
Твій  подих  і  слова  і  кроки  -
В  клітинках  тіла  мого  кров,
Не  можу  втиснути  в  дві  строки
Усе  бажання  та  любов!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2009
автор: Serg