Натовп блукає на базарi
Шукає кожен, щось своє.
А біля статуї-героя
Стоїть жіночий силует.
Її спіткала важка доля
Шукає тут своїх синів,
Яких вела колись у поле
Працювати на панів.
Коли це слухали батьків.
Щастя хочеться в синів
Було, щоб не з багном і мором,
Не тліти вічність у тюрмі.
Роз'їхались…повиростали діти,
І кинули той марний труд.
Десь в наймитах… на чужині…
Тільки не тут.
І одинокая вона хустиною
Сльозу втирає.
Оце так доля… і вона
Не милосердною буває.
----------------
Цей ринок тисне людський вік.
Все продається, все крадеться…
Вона ні чого не взяла…
Дала хлопчині-бідняку
Свою останю копійчину.
-Як звати вас люб’язне диво?
Вік не забуду доброту…
Вона пішла…лиш "Україна" -
Відлунилось з сумних очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114359
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.01.2009
автор: Еней