В голові звучить: « Кличте Елвіса!»
Він помер і Муслім Магомаєв теж,
Перспектива на завтра стерлася,
Не відчув сноподібних меж.
Стіл постійно долоням нагадує,
Що є точка опори, початок й кінець.
І годинник слова свої зважує,
Аритмія в трубі газогінних сердець.
Поряд шафа розкритою книгою,
Збереже кожну ноту відбитого світла.
Як струмок шлях торує кригою,
Поїзд суміш утроби і житла
Отож ніч, рівно - 2:24,
Кличте Елвіса, стукайте в небеса,
Йдіть сміливо у безвість сіру,
Де безодня там сум і краса .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114756
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2009
автор: Burjuy