Я ходив за обрій. Пішки. Не в забуття,
А туди, де немає «тут», і немає «там»,
І за краєм світу часто губив взуття,
І, куди приходив, там і була мета.
А тепер не ходжу... вдивляюся у вікно
Сам до себе лаюся: «Годі! Дарма! Дарма...
І не клич мене - бо я зрозумів давно,
Що немає обрію. Геть. Взагалі нема».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114879
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2009
автор: Тачикома