З жалким смиренням опадає

З  жалким  смиренням  опадає
На  вогку  землю  лист  багряний;
Від  себе  ж  я  не  приховаю
Журбу  й  печаль  і  серця  рани.

Зими  початок  огортає
Холодний  погляд  таємниці
І  сяйво  місячне  ховає
Стрільців  пониклих  білі  лиця.

Не  чути  співу  солов’я,
Цвітіння  пишного  не  видно,
Триває  тільки  ніч  глуха.
І  тільки  марить  зірка  східна.

Іде  смертельна  і  прудка,
Жахлива  вічна  і  глузлива,
Не  на  життя  іде  січа,
Й  сталевих  стріл  невпинна  злива.

І  незворотнім  був  фінал,
Того,  кому  в  житті  щастило,
Бо  на  убивчий  карнавал,
Його  злощастя  запросило.

Упав  вояк  й  нездібним  планам
Кінця  початок  наблизився,
Наперекір  лихим  тиранам
Він  Богу  й  долі  покорився.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114903
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2009
автор: Digital Angel