Коли серед німої самоти
Душа заклякне, наче в ополонці,
Згадай, отямся і радій, що ти
Не сам, бо ти –
у Бога на долоньці.
Багатству, славі й гурту інших зваб
Не піддавайся – в тебе інше сонце.
Нехай тебе всечасно зігріва,
Що ти – завжди – у Бога на долоньці.
Собі – шляхи шляхетні обирай.
Та не шукай смітин в чужому оці.
Не пнись поперед батька навіть в рай.
Навіщо? Ти ж – у Бога на долоньці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114930
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2009
автор: MiShura