Нестерпного життя долоні
Шершаві мозолисті та прості
У човники складу...
Стук серця в скроні
Доносить відчай із душі...
Стомилася?
Моя рідненька!
Поплач,
Ті сльози відпусти...
І покотилася маленька
Сльозинка!
Пронести
Її у човнику я намагався, -
Вона відразу закипіла враз,
Ні на секунду не вагався -
Хотів щоб той вогонь не згас!
Щоб тільки разом нам тропою
Кохання на зорі пройти,
Та вмитись чистою росою...
Не плач,
Тривоги відпусти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114958
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2009
автор: Serg