Розквітнути волошкою хотіла,
Над нами розпростерти свої крила.
Та, мов дитя слабке, злякалась зла
І від жаху і болю оніміла.
Вона очима синіми ковтала
Чорноту, що до смерті забивала.
Стирала кров засохлу на губах
Та вбитий погляд вгору підіймала.
Пережила, побита. Піднялася,
На босі ноги ранені звелася.
Минуле поховавши у землі,
Зітхнула. Україна почалася!
Нехай не ідеальна, не біда!
Ще наша Україна молода.
Та хоч і не багато їй років,
Вона, немов бабуся, вже сіда…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115051
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2009
автор: Инди