Пробач мені,
Я зовсім не хотів
Тонути в глибині
Твого волосся,
Не знаю так
Чому мені здалося,
Я думав все,
Аж тут тебе зустрів.
Ну вибач,
Я прошу тебе,
Пробач!
Тільки не плач кохана,
Лиш не плач!
Це несподівано,
Негаданно,
Нежданно!
Я не очікував,
Але прийшло бажання,
Вмить спокусило,
Породило сподівання
Та безнадію...
Ти щось не радієш...
Я ж вибачаюсь!
На колінах ось стою!
Чекаю на прощення,
Та даремно...
І темно навкруги.
Нестерпно темно!
Здається,
Що повсюди вороги
Пороги мого дому обивають.
Все рушать,
Палять,
Знищують,
Вбивають!
А ти мовчиш...
Стоїш і не звертаєш
Ні погляду,
Ні подиху,
Ні сліз...
Я розумію.
Ти пробач мені,
За те,
Що я дарю собі надію,
Тобой живу
Й лише тобі радію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11553
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.02.2006
автор: Святослав Народный