Знайома стежечка веде
Мене до неньчиної хати
Усе довкола тут живе,
Її присутністю багате.
І кущ калини під вікном,
Як і колись горить багаттям,
І п'янко пахне полином,
І матіолою,і м'ятой.
Знайомі двері відчинились
Із скрипом тихим, як у сні
І сильно серденько забилось,
Згадавши неповторні дні,
Згадалась мамина усмішка,
Тепло засмучених очей.
І ніжні руки шовковисті
На тлі недоспаних ночей.
Підходжу ближче до вікна
(Так часто тут сиділа ненька)
Чекала завжди нас вона
У білій хусточці тоненькій...
Нема матусі вже давно,
Та в пам"яті вона із нами,
Благословивши на добро,
Своїми мудрими словами.
Слова її ті чарівні,
Які з роками не зітруться,
Щоб всі у дружбі ми жили,
Тоді нікому не схитнуться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115740
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.02.2009
автор: Н-А-Д-І-Я