Порцелянові ляльки
Танцювали на столі –
Всі вони, маріонетки,
Виглядають, мов живі.
Очі карі, чорні, сині –
Обирай собі, не спи!
Проведи по білій спині
І волосся розчеши...
Лялька вдячності не знає,
Лялька спить, не бачить снів...
Лиш тобі допомагає,
Бо колись її купив.
Порцелянові вуста
Гарні, та німі...
Лялька – штука не проста,
Не така, як ми.
Ручки білі, ніжні пальці,
Та нема тепла...
Сонце світить, та не бачить
Променів вона.
Ладний стан, дарма що мовчки
І німа сидить...
Якщо треба – допоможе,
Все переболить.
Та і лялька після танцю
Хоче самоти.
Ти до завтра на полицю
Милу поклади...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116104
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2009
автор: missin