Якщо довго різати вени
то кажуть боліть не буде
я ріжу вени натхненно
поволі розтинаю груди
виливається спалахом ночі
перламутрово-ніжна мрія
і стікає по жилах-волоссі
я зникаю в усьому винна
за моє безталанне страждання
мушу різати довго і нудно
я не вміла шукати кохання
не хотіла я жити мудро
забуваючи всіх навколо
неможливо забувати всіх
вітер-ніж теше ніжне коло
сльози тихо змінюють сміх
істерична тупа інверсійність
так натхненно полоще серце
проростає свята покірність
перетворююсь на мерзенність
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116166
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2009
автор: Таська Мурмуляд