Так дивно та інколи сумно,
Подумати про довгу розлуку.
Здається пройде все життя,
І залишусь одна…
Заплющу ті очі в минуле,
Покину жагу до сліз,
Любов розіб’є моє серце,
І біль затаїться в душі.
Чому світ дарує надію,
Печаль повертає завжди,
На долю, на вічною муку,
Вертає слова в пустоту…
Пройду по стежині відчую,
Як серце хотіло любить,
Як мило було розповісти,
І просто мовчать…
Не хочеться знов залишитись,
Вернутись у спокій німий,
Туди де немає ілюзій,
Туди де любов не живе…
Прощатися з долею тяжко,
Серденько щосили стискає,
І Спалить душа моє щастя,
Та вперше не можу кричать.
Слізьми окутаються очі.
Закриється щира душа,
Навіки думки полетять,
У безвість безкрилих ночей…
Та думка моя так болюча,
Що хочеться просто втікати,
Напевне життя зрозуміла,
І просто лишилась одна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116270
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.02.2009
автор: Olenka