За мармеладовим світанком дня
Хитається занедбаний окраєць ночі.
Пузата доля пристрасно сідає на коня.
Тобі, нестримній, досі сняться сни пророчі?
Ковтаючи пігулки й сльози гіркоти,
Минаєш тих, хто зрадити не вміє,
І ночі тої про життя та смерть згадаєш ти.
Не тіш себе, моя нестримна мрія.
Сніданки із думок, вечері та обіди!
Потрохи сіра рідина стискає вуха.
Ти залишаєш тут по собі три сліди -
Немов натомлена листопадова муха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116356
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.02.2009
автор: Таська Мурмуляд