Зацвівши рясно абрикоси
торкають гіллями вікно ,
кружляють бджоли медоноси
блукають в цвіті й б’ються в скло.
А на душі пора осіння
ведемо бій без перемог,
глуха стіна нерозуміння
на різних мовах діалог.
Де кожне слово б’є до крові,
ми все сказали що могли…
В завислій тиші в на півслові
в кімнаті чути гул бджоли.
Що заблукала в квітах ніжних
в п’янких дорогах по весні,
як ми в словах різких і грішних,
казавши часто грубе – «Ні» .
Нас завели словесні мандри,
в тунель у царство темноти,
красу весни і світлі фарби,
все загубили , Я і Ти.
26.04.2008.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116481
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2009
автор: Олексій Тичко