Ти як планета невідома,
холодним світиш здалека,
а трішки часу вже й знайома
вся зрозуміла і близька.
Чудова посмішка розкішна,
а потім без причини сум.
Свята сьогодні ,завтра грішна,
ти джерело навислих дум.
Твої емоції бурхливі,
а потім знову мовчазна.
І по тернистій спільній ниві
терпимість якість головна.
І я покірний , я з тобою,
не виражаючи протест,
захоплююсь твоєю грою,
прощаю... І несу свій хрест.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116509
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2009
автор: Олексій Тичко