На гори смутком тінь лягає.
Заходить сонце в далині.
Сльозами землю дощ вмиває,
В чужій, далекій стороні.
Не лише дощ, афганські траси,
Политі кров'ю і свинцем.
Розбиті, зранені фугасом,
Немов покарані Творцем.
Обіч доріг металу груди.
Помічені страшним вогнем.
До неба скалять чорні зуби:
- "Ми не помремо, не помрем!"
події звискують, мов кулі.
У снах приходять, мов кіно.
Тривожні дні, давно минулі,
Я вас згадаю, всеодно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116622
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.02.2009
автор: Leonar