Друже мій милий,
Друже єдиний,
Навіщо ти линеш
В далекі степи?
Навіщо минаєш
Хату, родину,
Рідну домівку свою?
Матір кидаєш
На призволяще.
Навіщо усе?
Навіщо скажи?
Десь у долині,
В далекому степу
Там проживає
Спрага та спека.
Нащо тобі, мій друже єдиний,
Марно отак собі легко загинуть?
Іди по дорозі,
Іди по рідненькій.
Навіщо тобі
Ті чуземні стежки?
Хочеш навчайся,
Йди усміхайся
Тільки додому завжди вертай.
Мати тебе
Ще змалку навчала:
Синку, мій милий,
Маму єдину не залишай.
Я ж тебе, синку,
Кохала, ростила
Ой не клади ти
мене в домовину.
Друже мій милий,
Слухайся матір
Та й Батьківщину
Не забувай.
Будь ти героєм,
Вічним та світлим,
Як козаки,
Що лягли на віки
Землю ж свою
Осквернить не дали.
14 березня 2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116806
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.02.2009
автор: Мілана Мар