Відпускаючи ранок диви не поранься об стелю
залишаючись вкотре не плач по весні
сніг примружує віки й зникає безслідно
там де чорно-невидно де родяться дні
тихо вчиш мертву мову для того щоб жити
забуваєш знайомих і ходиш вві сні
і не маючи крил прагнеш вниз полетіти
та на ринку думок міняєш ночі на дні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116884
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2009
автор: Таська Мурмуляд