Хтось дмухнув – і загасла свічка
Впала зірка яскрава й натхненна
Стихло слово,
А спогад – він вічний
І життя було це не даремне.
Бачиш, тату, приходим до тебе
І у тиші відчуєм присутність
Ти в тумані блакитного неба.
Ти – гучна у душі незабутність
Та натруджені, жилаві руки
Так багато не встигли зробити.
Ти навчав нас, як треба терпіти
Ти навчав нас, як правильно жити.
Ти подумав про всіх.
І ніколи не беріг свої втомлені очі.
Бачиш, тату, приходим до тебе
Вітер листям пожовклим тріпоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116979
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2009
автор: Журавка