Упадеш не заплачеш - і буде тобі не боляче.
А пройдеш крізь вогонь - і буде тобі не страшно.
Не здригнешся від тіні на вулиці темній, поночі,
І побореш себе і ворога врукопашну...
У якій площині ти з первІсних часів прописана?
На котрій із орбіт з’єдналися плоть із тінню?
Чом тобі допікали щовіку - гострими списами?
І від вроди лишали згадку та мерехтіння?
У вселенській пустелі від променів не захищена,
На заклання красою, ніжністю - у тороси.
Таємниця твоя, що бежально віками нищена,
Знову й знову тобі вертається ніби пОсаг.
Ти була на землі Магдаленою, й Роксоланою
Ти на небі донині мучениця й мадонна,
Хоч ніколи не сипало небо на тебе манною,
А палило тебе на вогнищах забобонних.
Шаленіють минулі віки прокляттями- стратами,
І новітній час обирає бранок- царівен,
щоб утримати їх поза мурами, поза гратами
Перепроданих за динарії, драхми, гривні.
Упадеш- не заплачеш і буде тобі не боляче,
Обпечешся – а вітер вигоїть, на порозі...
Ти лиш віруй, що станеш мамою, станеш сонечком,
Ти тримайся, хоч би й билинкою при дорозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117106
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2009
автор: наталятерещенко