Розбита мрія на асфальті,
Лежала тихо під дощем,
І кожен міг її жбурнути,
І всі сміялись над її плачем
Ніхто не взяв її на руки,
І вислухать ніхто не зміг,
Хворіла мрія від розлуки,
І від не щирих злих утіх.
І хто проходив, той топтався,
Немов не бачачи її,
А мрія із останніх сил боролась,
І десь дивилась вдалечінь,
А може хтось їй допоможе?
А може вислухає хтось?
Мабуть так думати не гоже...
Кому потрібна...може хтось?...
Проходив час і краще не ставало,
І під пожовклим листям Мрію ледве видно стало.
Ні сил ні духу не було,
Щоб ті шматочки позбирати,
Які були вже ледь помітні
На мокрому, холодному асфальті...
Ось так замело снігом бідну мрію...
Ніхто не допоміг, не зрозумів...
А в мрії тільки жевріла надія:
Що може хоч колись розтане цей проклятий сніг........
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117398
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2009
автор: Tau