Якби я пташкою була,
меланхолійним своїм співом
вночі будила до життя
душ немічних сонливі мрії...
Якби весняним сонцем запалала,
то теплим дотиком руки
самотнє серце б захищала
від павутиння пустоти.
Якби вечірнім небом стала,
щоразу б плакала я поряд з тим,
чия душа у смерку заблукала,
кого біль криком здавлює німим.
Якби я річкою спливала
у воду темну неровливу
тривоги й смуток щабирала б
і понад берегом розлила б .
Та я лишень проста людина,
не Бог,не янгол,не свята...
Тому лиш трохи змерзле серце
покласти у вівтар змогла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117579
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2009
автор: Autumn Night