Світанком стежка простягнулась
У росяні долоні луків,
Ранкова зіронька всміхнулась
В предвісті денної розлуки…
Туман розтанув над рікою,
І небо стало рожевіти.
І все застигло над водою:
Птахи і хмари, трави, вітер –
Усе в чеканні сонця ласки
На мить єдиную завмерло… -
З’явився промінь, наче казка –
І всю красу явив Ярило.
І всі птахи співали: Слава!
І струменилася вода,
Дерева вітами гойдали.
І вітер пісню їм співав.
Потік незнаної Любові
Ранкову Землю огорнув,
Її душа в пізнанні волі
За вітром лине в далину..
Вдихни повітря, сонцем сите,
Відчуй кохання серцем всім,
Бери повітря, сонце, небо –
І всім в Любові володій
І кожну мить, хвилину, вічність
Благословляй своє життя,
Бог – поряд, тільки озирнися,
І світлим буде майбуття.
10.12.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117822
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.02.2009
автор: Леля-Весна