Я не хочу бачити сліз твоїх, всесвіту.
Я не хочу чути стогін дітей твоїх сиріт,
Відчувати різкий запах пролитої крові
і знати, що тебе прибивають гвіздками
до стіни, як картину.
Я не хочу бачити тяжкі твої рани,
У новинах слухать про про дітей твоїх зрадників.
Я не хочу вірити, що стежки твої, всесвіту,
Хтось заляпає краплями чужими червоними.
Дуже важко знати, що твої милі люди
є такі, що ненавидять тебе всією душею.
Я не хочу бачити їх сердець обездолених,
Їх ніяких очей, пустих, тінню випитих.
Я не хочу знати, що вбиваємо, всесвіту,
що крадемо, зраджуємо, руйнуємо...
Я лиш хочу бачити, як цвітеш у красі людській,
Як любові краплиночки твої діти народжують,
Як стежки життєві твої засипають
пелюстками прозорими квітів тонких,
Ховаючи краплі під ними холодні,
Пролиті з червоних великих маків.
П.С. А що хочете бачити ви?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118118
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2009
автор: Инди