Не треба, не телефонуй мені!
Радіохвилі, мов сріблясті рибки,
Губами б’ються в сіру кригу шибки,
Кривавляться об мури крижані...
Твоїх очей холодна голубінь
Не тане, і мені бракує кисню.
У цю весну – тремтячу, ніжну, пізню –
Що до рядка присвячена тобі –
Не треба слів. Усі слова – пусті...
Ще діє наших зустрічей отрута,
Та вже чекає тиша і спокута...
Іди, залиш мене на самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11845
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.02.2006
автор: Вировець Лариса