Зелений ряст топчу , блукаю,
шукаю свій єдиний шлях.
Стежками пекла чи до раю,
не зовсім грішник не монах.
Я йду , підсвічує Венера
по гороскопу я ж бо рак,
в кишені книжечка Бодлера,
бо він писати був мастак.
Я босі ноги б’ю до крові,
сорочку рвуть на лоскути ,
колючий ліс й гаї дубові,
все ж не зупинять , буду йти.
Не потону у блиску злата,
не звабить сірий малахіт,
за шлях тернистий буде плата ,
знайду я папороті цвіт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118601
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2009
автор: Олексій Тичко