Просились , благали .Пощади немає.
Молились з слізьми до розбитих дзвіниць,
терору розгул усіх смертю карає ,
під цокіт копит вогняних колісниць.
Безбожники люті від крові аж п’яні ,
манкурти у шкірі ,що хижо блищить ,
в них запах безкарності вбив всі останні
людські почуття що були у ту мить.
Ви вірні ідеям , Ви в п’ятій колоні
і тінь каяття це все не для Вас.
Свічки поминальні не гріють долоні,
сумління не мучить за той грізний час.
24.11.2007.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118745
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.03.2009
автор: Олексій Тичко