Знімає вечір мою втому
бо цілий день у метушні.
Несу на плечах я додому,
всі розпорошені й пусті,
великі мрії й сподівання,
душі порив , що вже погас,
і все чекаю весна рання,
прийде , наступить кращий час.
Запалить полум’я високе,
не буде серце як граніт.
Песимістичне і глибоке,
десь відійде ....У інший світ.
Листочки падають додолу,
ще скільки їх в календарі?
все у дорозі і по колу,
я із світанку й до зорі.
Рух по спіралі і до низу,
колись зупиниться на дні,
мов пелену накине сизу,
погасне полум’я в горні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118776
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.03.2009
автор: Олексій Тичко